Автомашина мала попередників

Fascination 2DR не був першим задумом автора щодо суміщення дорожнього транспортного засобу з літальним апаратом. Ще в 1930-і роки Пол М. Льюїс робив спроби створення авіаційного автомобіля. Він вважав, що низка рішень, які застосовуються в літаковому будівництві, можуть спрацювати і на звичайному автомобілі.

Для втілення ідеї в реальність залишалося знайти своїх прихильників, яких було не так уже й багато. Серед них – велика моторобудівна фірма Franklin Motor Company. Вона погодилася надати для проекту один із своїх двигунів.

До 1936 року будівництво йшло повним ходом. Але подальший конфлікт між Полом М. Льюїсом та членами Комісії з цінних паперів та бардів США змусив згорнути майже готовий проект, а особисту авіакомпанію визнати банкрутом.

У 1960-і роки Льюїс зробив ще одну спробу створення автомобіля-літака. Цього разу технічну підтримку йому надала компанія Highway Aircraft Corporation, яка дислокується в Небрасці. Перший зразок був готовий вже на рубежі 1962 року. Це було щось із чимось.

Дикий зовнішній вигляд, а планувалися ще й пропелери…

Модель є щось схоже з літаковим фюзеляжем, в задній частині якого візок, але не з крилами, а зі звичними колесами. Близьке знайомство з автомобілем дозволяє розглянути всю його абсурдність. Серед них особливо виділяються безглузді рішення:

• антена в центрі двоповерхового вітрового скла, протягнута до середини даху;
• хромований бампер, що оперізує машину цілком;
• повітрозабірники за дверима;
• рамка для додаткового багажника, що на вигляд нагадує вольєр;
• триколісне візуальне шасі.

Жодної звичної оку деталі в зовнішньому вигляді машини просто не знайти. Виняток становлять фари, які мають традиційний вигляд. Передбачалося у задній частині автомобіля встановити авіаційний пропелер. Але цей задум не був втілений у життя з міркувань безпеки.

Приголомшлива маневреність, яку ніхто не перевіряв

Пол М. Льюїс впевнено вважав, що переднє літакове шасі зі здвоєними колесами, розташованими на єдиній стійці, забезпечить автомобіль майбутнього небувалою маневреністю. Передбачалося, що його можливості становитимуть розворот на 180 градусів на невеликій площі ділянки землі, а також відзначатиметься висока стійкість при швидкості 210 кілометрів на годину.

Але ці можливості 2DR були озвучені в теорії, на практиці ніхто так і не наважився перевірити ці чудо властивості.

Тираж у п’ять екземплярів

Усі п’ять автомашин, що зійшли з конвеєра, не ідентичні між собою. Кожна з них має свої відмінні риси. У прототипу окреме оформлення корми та оснащення двигуном Volkswagen. Наступні машини набагато довші. Вони застосовується двигун фірми Renault. Останній екземпляр 2DR вмістив у себе шестициліндровий мотор фірми Shevrolet і коробку передач Oldsmobile. Його зовнішній вигляд зазнав змін у вигляді склопластикового кузова та дверей типу «крило чайки».

У планах було будівництво машини типу електрокара

Припускаючи можливість зникнення бензину з прилавків, Льюїс замислював свій автомобіль майбутнього як електрокар – працюючий від електрики. Але всі подібні транспортні засоби на той час відрізнялися повільністю або потворністю зовнішнього дизайну, що змусило відмовитися від цієї ідеї. Льюїс розглядав і інші можливості будівництва автомобіля, що не застосовує бензин, але жодна ідея так і не була детально продумана та втілена в реальність.

Оснащення двошаровим капотом

Другий, третій та четвертий екземпляри концепт-кара найбільш схожі один на одного. Їх загальна особливість полягає у двошаровому пристрої капота. Щоб підняти його і дістатися двигуна, попередньо необхідно відкинути назад задню частину встановленого літакового ліхтаря.

Додатковий «метр життя»

Намагаючись зробити своє дітище безпечним, Льюїс наділив його додатковим простором, який повинен у разі потреби прийняти на себе фронтальний удар і захистити людей, що знаходяться в салоні. Такий «метр життя» через відсутність звичного капота довелося збільшувати зсередини, за вітровим склом, що дало моделі передню панель разючого розміру. На ній можна було зручно прилягти і відпочити в дорозі.

Модний оксамитовий салон

Внутрішній дизайн автомобіля в основному нічим не відрізнявся від інших видів автомобілів кінця 1960-х років. У ньому було звичайне кермо, як і скрізь, селектор трансмісії у формі кочерги та інші елементи. Родзинкою стало виконання салону з вінілу і оксамиту з незвичайним візерунком.

Весь тираж існує досі

Всі концепт-кари спочатку призначені для демонстрації нового дизайну, стилю та технологій. Їхня участь в автошоу забезпечується для визначення реакції глядачів та вирішення подальшого питання про можливе тиражування моделі. Як правило, з більшістю проектів доля обходиться жорстоко.

Ідея Льюїса не була широко підтримана, і протягом чотирнадцяти років: з 1962 по 1976 підрядниками було випущено лише п’ять таких екземплярів автомобіля – літака, в тому числі передсерійний прототип. Цікаво, що вони збережені до нашого часу і навіть продовжують свою рухову діяльність.

Власники цих незвичайних машин майбутнього підтримують дружній зв’язок між собою, спільно вирішуючи проблеми ремонту та пошуку автозапчастин. А три машини із п’яти навіть знаходяться в одному загальному гаражі.

The post Fascination 2DR – автомобіль-літак: особливості appeared first on Carat.

Проигрыватели-кассетники

Когда-то вместо CD был распространен другой аудиоформат, поэтому неудивительно, что в каждом автомобиле можно было встретить кассетный проигрыватель. Первый такой магнитофон в автомобильном салоне появился в 1968 году, инициатором инновации явился “Ford“. Компания стала внедрять кассетные магнитолы в салоны автомобилей различных модификаций, однако первая техника функционировала не очень хорошо. Четыре десятилетия магнитолы не исчезали из салонов, их качество постепенно росло – улучшалось воспроизведение звука, перемотка кассет стала быстрой.

Но со временем цифровой формат вытеснил кассетники из салонов автомобилей. В конце 90-х магнитолы стали покидать даже самые оснащенные модели. Последней рассталась с ними компания “Lexus“, которая сохраняла наличие кассетных магнитол аж до 2011.

Мобильные телефоны

Трубка мобильного телефона ранее всегда располагалась в центральном боксе салона автомобиля. Однако вскоре на смену бортовым телефонам пришли вездесущие современные смартфоны. Девайс окончательно вытеснил громоздкие трубки из бардачков машин. Деловые люди стали кричать алло в гарнитуру, поэтому позже в автомобильном салоне появился микрофон.

Теперь для разговора по мобильной связи не нужно поднимать трубку. Ее держание в ладони, кстати, запрещает и закон. В медиакомплекс автомобиля включена громкая связь, с помощью которой можно вести беседу. Однако если у вас автомобиль из тех времен с громоздкой трубой, то это сегодня добавляет престижа. Каждому свое, как говорится.

Телескопическая антенна

Все мы хорошо помним наличие антенны на крыше автомобиля. Однако присмотритесь, сегодня антенны на крышах не заметишь. Разве что совсем устаревшие модели еще могут содержать данную опцию.

Телескопическая антенна выдвигалась на крыше за хвостик. Предшественник Jimny продержался до 2018 г., именно он мог похвастаться антенной для прослушки радио без помех. Однако выдвинутая вещица то цеплялась за ветви деревьев, то неприятно раскачивалась. Стерженек на крыше также мог посвистывать при быстрой езде автомобиля. И это не доставляло комфорта ни водителю, ни пассажирам.

В СССР опция присутствовала на “Волгах” и других отечественных автомобилях. Выдвижные хвостики встречались повсеместно. Но в скором времени выдвижные антенны окончательно исчезли. Их можно встретить разве что там, где пользуются рацией. Теперь водитель и пассажиры наслаждаются более четким сигналом, а крыша автомобиля остается нетронутой.

Велюр в обивке салона

Когда-то мягкий и приятный на ощупь велюр был очень популярен в обивке сидений, однако со временем его вытеснили перфорированная кожа и экокожа. К сожалению, материалы не дают прежних комфортных тактильных ощущений в жару. К тому же, велюровое покрытие сидений смотрелось в салоне роскошно. Зачем нужно было менять его на кожу?

Сегодня ролик с чисткой велюрового салона можно встретить, разве что, в соцсетях. Его могут просматривать тысячи пользователей. А это означает, что у многих еще имеются автомобили с ушедшей в прошлое велюровой обивкой.

Ремень с приводом

Услужливый механизм для пристегивания человека имел определенные отличия от современной инерционной катушки. Появился подобный ремень еще в 70-х годах. Опция подразумевала автоматическое фиксирование ремня безопасности. Сегодня ее хорошо освоили доводчики в таких моделях, как кабриолет и купе.

Функционировал механизм так – как только пассажир садился и закрывал дверь, механизм вращал крепления к центральной стойке. В результате лямки ремня на груди человека затягивались.

Системы “ASB” и “ELRA” были хорошо известны всем автомобильным брендам. Их частенько можно было встретить на американских и японских автомобилях. Просуществовали они достаточно долго, пока на смену не пришли более простые и удобные механизмы для пристегивания.

Очиститель фар

Данная опция не всегда работала, однако многие предпочитали иметь ее на своих автомобилях. Сегодня дворник для фар – винтажный элемент, ушедший в прошлое. Щетки в прошлом ставились повсеместно – и на импортные модели, и на родные “Жигули”, “ЗИЛы”, “Москвичи”. Однако хлопот с этими очистителями хватало.

Многие пытались всяческими способами скрыть механизм. Например, в “Saab 99” очищением фар занимались потайные шланги, скрытые в радиаторной решетке. Однако со временем очистители фар заменил более эффективный омыватель.

Что в дальнейшем?

Безусловно, со многими автомобильными опциями нам пришлось расстаться без сожаления. Технологический прогресс берет свое. Однако что будет, если постепенно привычный замок зажигания сменит кнопка, как долго придется сожалеть об ушедшем навигаторе? Подобные фишки занимают важное место и дороги любому автомобилисту. Однако уже сейчас многие опции отходят в прошлое.

The post Какие опции навсегда исчезли в современных машинах appeared first on Carat.

Перспективы электротранспорта в современном городе

Еще лет десять назад электромобили считались роскошью и чересчур дорогим транспортным средством, чтобы всерьез рассматривать их массовое использование. Однако технологии ушли далеко вперед, и электромобили стали намного более доступными, теперь они составляют конкуренцию традиционным легковым машинам. По прогнозам, к 2040 году на электромоторах будет ездить не менее трети всех производимых транспортных средств и не менее 25% от общего количества машин, находящихся в эксплуатации.

Государственная политика в этой отрасли способствует переходу на электромобили. Государства принимают законы и меры поддержки для тех, кто планирует использовать электромобили. В некоторых странах муниципалитеты напрямую стимулируют переход таксопарков на электромобили.

Такой переход обусловлен несколькими факторами:

• стремление сократить выбросы углекислого газа, поскольку за последние 40 лет в мировом масштабе они увеличились более чем в два раза, а на долю транспорта приходится до 14% от мирового объема выбросов (в оживленных мегаполисах – и до 90%),
• постоянный рост цен на бензин и газ,
• ограниченные запасы углеводородов, из-за которых ученые рекомендуют переходит к альтернативным источникам энергии.

Электромобили кажутся идеальным выходом из положения с точки зрения экологической безопасности, даже несмотря на то, что цены на электроэнергию тоже регулярно растут.

Государственная поддержка электротранспорта

Несмотря на все преимущества электротранспорта, было бы сложно перейти на электромобили, если бы не государственная поддержка. И она выражается не только в стимуляции через экономические меры. Для того, чтобы электротакси уверенно передвигались по городу, нужна развитая инфраструктура, а это в первую очередь – большое количество зарядных станций, причем они должны быть во всех районах города.

Для этого уже многое сделано, но предстоит еще большая работа. Довольно амбициозные цели ставит перед собой Россия. Здесь принята программа поддержки развития электромобилей, которая предусматривает не только снижение до нуля налога на транспорт для машин такого типа, но и создание сетей зарядных станций, а еще гарантия бесплатной парковки для транспорта такого типа. Программа уже действует в пилотных регионах. Целью программы является достижение показателя в 15% – столько должно быть электромобилей в общем объеме транспортных средств на рынке.

Пока, правда, на бумаге эти цели впечатляют больше, чем в реальной жизни, потому что по статическим данным за 2020 год, электромобили в РФ составляют всего 0,1% рынка.

Однако положительные тенденции все же есть. Был даже представлен публике первый электромобиль отечественной разработки и выпуска. Планируется поддержка отечественных производителей электромоторов и емких аккумуляторов. В перспективе это могло бы снизить расходы на обслуживание электромобилей.

Как происходит переход в разных странах

Главная особенность автопарка в таких сервисах – его интенсивная эксплуатация. С одной стороны, это приводит к быстрому износу транспортных средств, с другой – к росту уровня загрязнения воздуха во всех крупных городах.

В США были проведены исследования, согласно которым переход на электрокары позволил бы снизить выбросы углекислого газа почти на 50%. Но некоторые исследователи даже более оптимистичны и считают, что замена обычных автомобилей электрическими в таксопарках позволит снизить карбоновый след втрое.

При этом такая замена не потребует экстраординарных затрат. Если электромобили будут запущены в крупносерийное производство, появится больше доступных запчастей к ним, будут развиваться сервисные службы, поэтому расходы на эксплуатацию будут снижаться, и замена обычных машин электромобилями будет экономически оправданной.

Тем более, что есть сведения о том, что при длительной эксплуатации в интенсивном режиме электрокары ведут себя лучше, чем автомобили с двигателями внутреннего сгорания. Поэтому в Китае предпринимаются соответствующие шаги – DiDi планирует развитие всех необходимых сетей для электромобилей, и на востоке Поднебесной создает крупную сеть станций для зарядки, которая охватит более сотни городов и будет включать около 70 тысяч зарядных станций. В 2020 году компания совместно с партнерами представила первый электромобиль, разработанный специально для сервисов такси и каршеринга. Эта модель D1 производится с кузовом хэтчбек и представляет собой оптимальных вариант для городских поездок.

Однако ключевую роль в популяризации электротакси в Китае играют не частные инвесторы, а правительство. Даже в разных регионах страны муниципалитеты могут применять разные меры для того, чтобы стимулировать переход операторов на электрокаров. Например, в Шэньчжэне власти требуют от таксопарков полностью перейти на электрокары до конца 2021 года, иначе им просто запретят работать. В Ухани, Шэньчжоу, Гуанчжоу новых водителей, уже начиная с этого года, подключают к сервисам только в том случае, если они будут работать на электрокарах. Постепенно все машины будут электрическими, потому что по правилам в китайских таксопарках нельзя использовать машины старше 8 лет. То есть к 2028 году должна произойти 100% замена.

Аналогичной политики придерживаются власти Нью-Йорка. В Лондоне с 2021 года лицензию на такси могут получить только владельцы автомобилей с нулевым показателем выбросов, то есть электрокаров.

Тем не менее, именно в Китае переход начался раньше и происходит особенно интенсивно. Поэтому в сравнении с Поднебесной количество электрокаров в сервисе такси в европейских и американских городах значительно ниже.

По итогам 2020 года, если верить официальной статистике, в Лондоне на долю электромобилей, подключенных к сервису такси, приходится всего около 3%, а Калифорнии показатель еще ниже – 1,5%. В Париже их количество составляет около 10% от общего числа. В России наиболее интенсивно процесс перехода происходит в Москве. Первые попытки внедрения электромобилей в службу такси были предприняты еще в 2015 году. Но они, к сожалению, так и остаются экспериментов, и доля электрокаров не доходит даже до 1%.

Основная причина – в недостаточно развитой инфраструктуре. Даже в Москве по состоянию на конец 2020 года работало только около 100 зарядных станций. Столичный Департамент транспорта обещает исправить ситуацию – но только к 2023 году, когда планируется ввести в эксплуатацию более 600 зарядных станций электромобилей, которые будут находиться во всех районах Москвы. Поэтому эксперты прогнозируют рост спроса на электромобили после 2023 года. Считается, что по всей России он увеличится на 30%, в то время как в Москве – на 60%.

Финансовый аспект перехода на электрокары

Несмотря на то, что электромобили стали более доступными, они все равно стоят дороже, чем обычные машины. Поэтому на сегодняшний день финансовый фактор является главным препятствием для массового перехода на электрокары. Эксперты считают, что эта ситуация изменится в течение ближайших 5-7 лет, поскольку именно в этот промежуток времени должны подешеветь комплектующие.

Аналитики также полагают, что темпы роста рынка электрокаров будет напрямую зависеть от эффективности государственной поддержки. Оставлять этот процесс на самотек нельзя. Владельцы автомобилей, которые стараются использовать свои транспортные средства с прибылью, всегда будут выбирать те машины, которые стоят меньше, не нуждаются в дорогостоящем ремонте и обслуживании. Поэтому электрокары они начнут покупать только тогда, когда льготы, в том числе, и с оплатой парковки, значительно превысят разницу в стоимости.

Если говорить о дальнейших перспективах развития этого сегмента, то в 2020 году было проведено исследование, согласно которому вплоть до 2025 года рынок электротакси будет расти в среднем на 12% в год, то есть неуклонно службы такси будут электрифицированы, хотя и не слишком быстрыми темпами.

В Азии этот процесс будет идти быстрее за счет того, что его стимулируют методами государственной поддержки. В России эффект могли бы дать налоговые вычеты и субсидии на покупку электромобилей. Разумеется, пилотные регионы (Москва, Питер. Казань, Севастополь) будут показывать более солидный прирост.

The post Электротакси: перспективы транспорта appeared first on Carat.

Electra Meccanica Solo EV

Це – компактний триколісний автомобіль, така конструкція вже заслуговує на увагу. Модель позиціонується як екотранспорт. Це електромобіль, довжина якого становить 3,1 м, а висота – менше 1,5 м. З інших характеристик автомобіля слід згадати 83-сильний електромотор та наявність дискових гальм із повним приводом.

Електродвигун встановлений у задньому відсіку автомобіля. Якщо говорити про його технічні характеристики, то потужність становить трохи більше 61 кВт при моменті, що крутить, 190 Нм. Акумуляторний блок забезпечує запас ходу 160 км. Цього достатньо для міських поїздок, якщо ви їздите лише на роботу та до магазину. Зарядити акумулятор можна від звичайної мережі за 3 години.

Тести показують, що за 8 секунд автомобіль розганяється з місця до сотні. Це чудовий показник, але коштує ця триколісна модель близько 15,8 тисячі доларів. Це ціна компактного, але більш практичного чотиримісного автомобіля. Але у “Electra Meccanica Solo EV” є те, чого немає у аналогів – футуристичний дизайн і чудова комплектація, яка включає кондиціонер, мультимедіа плеєр і опцію підігріву сидінь. Це екологічно чистий компактний автомобіль з гарною керованістю та високими показниками безпеки.

Peel P50

Цю машину називають мікромобілем, і справді це дуже компактний автомобіль. Перше покоління почали випускати ще 1960-ті роки. У ті часи машина коштувала лише 200 фунтів стерлінгів. Однак справжня слава до цього мікромобілю прийшла завдяки популярному шоу Top Gear.

Це справді дуже маленький автомобіль – його довжина складає всього 1,3 м при ширині менше 1 м і висоті 1,2 м. Машина без водія важить лише 60 кг. Така компактність не робить автомобіль комфортним – забратися на сидіння водія буде непросто. Це було видно з випуску програми Top Gear. Її ведучий – Джеремі Клаксон – на зріст понад 190 см ледве втиснувся в цей мікромобіль. Зате ззаду автомобіль має ручку, завдяки якій його можна переміщати і ставити куди завгодно.

“Peel P50” – це трохи незграбний автомобіль, але досить привабливий. В інтер’єрі його домінує мінімалізм. Не можна назвати його і практичним – він оснащений двигуном від мотоцикла на 50 куб.см потужністю 5 л.с. А слабким місцем моделі є повороти.

Втім, на прямій дорозі він може розвивати швидкість 65 км/год. Мотор розташований у лівій частині автомобіля, поруч із триступеневою КПП, у якій немає задньої передачі.

Ціна вінтажного автомобіля сьогодні може становити до 30 тисяч євро, і не факт, що вдасться купити його у хорошому технічному стані. Ходять чутки про поновлення випуску, але і тоді обсяг буде невеликим – до 50 штук на рік.

Rinspeed Advantage R

Швейцарська компанія Rinspeed спеціалізується на тюнінгу автомобілів. Але вона має і оригінальні моделі – наприклад, “Rinspeed Advantage R”. Це екологічно чистий автомобіль, розроблений ще в 2001 році. Він працює на біогазі, який особлива установка витягує з органіки. Для того, щоб подолати відстань у 100 км, цьому транспортному засобу знадобиться 100 кг органічних відходів. Але це теоретично. Насправді автомобіль, оснащений 1,8-літровим двигуном, заправляють як газом, а й бензином.

Зовні незвичайний транспортний засіб нагадує гоночний болід. При його розробці справді акцент робили на маневреність та швидкість, а ще – на безпеку. По центру салону знаходиться сидіння. Воно прикріплено до кузова не жорстко, а начебто на шарнірах. Положення кокпіту можна керувати. Це робиться за допомогою системи динамічного контролю, що забезпечує нахил кокпіту водія під час проходження віражів. Положення залежить від швидкості. Якщо автомобіль їде з невисокою швидкістю до 40 км/год, то водійський кокпіт піднімається на 30 см для поліпшення огляду. Дзеркала заднього виду моделі не передбачені. За такого дизайну в них немає необхідності.

Висота автомобіля складає всього 97 см. Водій займає напівлежаче положення – як у гоночних автомобілях. Транспортний засіб розганяється від нуля до сотні лише за 6 секунд. Максимальна швидкість, яку може розвивати автомобіль – 205 км/год. Важить модель 750 кг. Потужність двигуна – 122 л.с.

Palatov D1

Це американський одномісний автомобіль, який збирають на замовлення для участі в перегонах. На звичайних трасах цей транспортний засіб не використовується. Спорткар був розроблений американським конструктором Денисом Палатовим та збирається на його підприємстві в Орегоні. Компанія була заснована у 2008 році. Вона спеціалізується з виробництва гоночних автомобілів. Ця модель не була першою в асортиментній лінійці компанії. Порівняно зі своїми попередниками вона має покращену аеродинаміку.

Це компактний автомобіль вагою трохи більше 430 кг. При розробці автомобіля одним із пріоритетних завдань було зниження ваги. Однак якщо сама машина вийшла вельми скромними, її технічні характеристики вражають навіть на тлі інших спорткарів. Адже вона оснащена двигуном на 430 л. Цей транспортний засіб розганяється з нуля до сотні менше ніж за 3 секунди. Але й вартість у автомобіля немаленька – в середньому від 150 тисяч доларів і вище, залежно від комплектації.

SUB Three-Wheeler

Це компактний триколісний автомобіль – як і випливає з його назви. Транспортний засіб, випущений в Південній Каліфорнії, є спорткаром, який був випущений зовсім невеликим тиражем в 25 штук. При цьому кожен автомобіль коштує досить дорого – 80 тисяч доларів. Але з іншого боку, рівних йому немає.

Це відкритий триколісний автомобіль, у якому не передбачено даху, ані вікон. Така конструкція дозволила максимально знизити його вагу. Тепер він становить лише 340 кг. Це лише в 1,5 рази більше, ніж у стандартного спортбайка. При цьому автомобіль може похвалитися покращеною аеродинамікою та гарною керованістю – реакція на найменший рух керма слід негайна. Ці якості можна перевірити на треку – випробувати машину на дорогах загального користування не можна.

Автомобіль оснащений двигуном “Suzuki TL1000R V-twin” на 137 к.с., встановленим поруч із кріслом пілота, під чорним повітрозабірником.

Mazda Miata Mono-posto

Цей яскраво-червоний автомобіль начебто зійшов з обкладинки детектива про спецагентів – здається, що саме на такому має їздити супершпигун, який працює без напарників. На жаль, сам по собі одномісний автомобіль так і залишився концептом, але він надихнув інженерів компанії на інший проект – двомісний родстер третього покоління, представлений публіці в 1999 році. Концепт був оснащений 1,8-літровим турбомотором потужністю 193 к.с. і тягою 330 Нм. Також слід зазначити привід на задні колеса. Двомісні родстери практично оснащуються менш потужними моторами. Усього було випущено кілька поколінь таких моделей. Але всі неймовірно елегантні та стильні.

Formula EcoBoost

Хоча цей автомобіль виглядає як гоночний болід, компанія його позиціонує як дорожню машину. І навіть видає відповідний документ на доказ – на випадок, якщо водія цією машиною зупинить поліцейський. Сама розробка цього автомобіля може розглядатися як рекламна акція, що демонструє широкі технічні можливості компанії взагалі та літрового однойменного двигуна зокрема.

Машина навіть за нинішніх часів має гарні швидкісні характеристики. Нюрбургринг вона пройшла за 7 хвилин і 22 секунди, це значно швидше, ніж можуть зробити інші автомобілі. Транспортний засіб оснащений 3-циліндровим двигуном потужністю 205 к.с. Розігнатися від нуля до сотні можна лише за 4 секунди. При цьому виробник вказує максимальну швидкість 258 км/год. Не дивно, що такий автомобіль коштує дорого – 75 тисяч доларів.

BAC Mono

Цей автомобіль теж схожий на гоночний болід, але може їздити громадськими дорогами, оскільки він був повністю сертифікований для побутового використання. Хоча деякі фахівці вважають, що поза треком використовувати такий автомобіль буде некомфортно. Це британський одномісний спорткар, який коштує в середньому від 212 тисяч доларів. Але його технічні характеристики відповідають такому рівню цін. Його збірка коштує дорого, зокрема оскільки це міжнародний проект, й у виробництва необхідні деталі, які доводиться замовляти в сотні постачальників.

Автомобіль важить 570 кг. Для одномісного транспортного засобу це мало. Але якщо врахувати характеристики двигуна, то можна зрозуміти, що це насправді маневрений та безпечний автомобіль, обладнаний двигуном потужністю 285 к.с. Транспортний засіб може розганятись від нуля до сотні менше ніж за 3 секунди. Максимальна швидкість – від 274 км/год.

Заслуговує на увагу конструкція шасі, яка є безшовною клітиною безпеки, виготовленою із сучасного вуглепластику та композиту.

Carver One

Цей транспортний засіб за своїм дизайном нагадує “Бет-мобіль” із коміксів, лише мініатюрний. Цей автомобіль є класично триколісною конструкцією, яка замислювалася як гібрид мотоцикла і автомобіля. Динаміка у нього справді нагадує мотоциклетну, але за рівнем комфорту та безпеки – це автомобіль, нехай навіть оснащений скромним мотором на 68 к.с., завдяки якому на розгін від нуля до сотні за 8 секунд. Коштує такий транспортний засіб близько 36 тисяч доларів. Але у зв’язку з виходом електричної версії є думка, що вартість бензинової знижуватиметься.

Tramontana R

Цей транспортний засіб трохи нагадує космічний човник. Справді, цей одномісний спорткар виглядає дуже незвично. Тому що є, по суті, гібрид суперкара і формульного боліда – і стоїть відповідно.

Зрозуміло, Tramontana R не можна назвати практичним автомобілем. Створений 2005 року транспортний засіб випускають дуже скромним обсягом – не більше 12 штук на рік. При цьому вартість у середньому становить 500 тисяч євро. Було кілька версій цього автомобіля – 2007 та 2009 року.

Цей одномісний автомобіль доречно порівняти з гоночним болідом їхньої серії “Індикар”, це дійсно дуже швидкий транспортний засіб, і він зовні схожий на машини, що беруть участь у чемпіонатах «відкритих коліс».

Автомобіль оснащений 5,2-літровим двигуном “Ламборджіні”. Він дозволяє розігнатися від нуля до сотні менше ніж за 3 секунди. Максимальна швидкість залишає 325 км/год. Є модифікація із двигуном від “Мерседес” – на 5,5 л потужністю 710 л.с. Але максимальна швидкість та час розгону залишаються приблизно однаковими.

При цьому “Трамонтана” досить солідно виглядає. Якщо в середньому одномісні автомобілі важать по 400 кг, то вага становить понад 1200 кг. І це одномісна версія, а є й солідніша двомісна, де пасажирське місце розташоване відразу за водійським.

The post ТОП-10 одномісних автомобілів appeared first on Carat.